20 сентября 2017, среда

«Ну а че я могу сделать». Конверты, манипуляции и политические заказы

комментировать
Почему в Украине до сих пор нет нормальных независимых медиа

В урбаністичній тусовці і різних групах типу «Дайте пройти!» поширений такий мем для бидло-паркувальників «Ну а де я маю стати?».

Поїздивши трохи Україною і поспілкувавшись з журналістами з різних місцевих ЗМІ, я зрозуміла, що в моїй голові постійно крутиться їхнє «Ну а шо я можу зробити?».

«Чому у ваших виданнях перед виборами 80% контенту – політична джинса?» - «Ну а шо я можу зробити». «Чому ви всі конфлікти, де замішаний власник вашого ЗМІ, настільки однобоко висвітлюєте?» - «Ну а шо я можу зробити».  «Чи не хочете ви якось об’єднуватись в своєму колективі, створювати профспілки, вимагати редакційних угод з власником про невтручання?» - «Ну а шо я можу зробити».

Та, навіть якщо справді нічого не можуть зробити (хоч я переконана, що можуть), найгірше, що немає розуміння, що щось взагалі треба робити. Що ситуація, коли у більшості ЗМІ панує тотальна цензура власника – ненормальна. І ситуація, коли журналісти перед виборами перетворюються на працівників штабу конкретних політиків або вводять виборців в оману, повсюди публікуючи приховану рекламу, – тим більше ненормальна. І що нічого не зміниться, поки самі журналісти не почнуть «ставати в позу».

Ситуація, коли у більшості ЗМІ панує тотальна цензура власника – ненормальна

Доходить до такого маразму, що ти гортаєш газету, і на одній сторінці матеріал авторства А. Белого про те, який кандидат Х хороший і чому за нього обов’язково треба голосувати, перегортаєш – а на іншій сторінці матеріал того ж автора «А. Белого» уже про те, чому кандидат Х поганий і чому за нього ні в якому разі не можна голосувати.

А потім дивишся – а там більшість газети написана А. Белим, і журналісти тобі зі сміхом відповідають «Так А. Белий – це у нас так вся реклама підписується, а шо такоє?». І на основі таких журналістських матеріалів виборці мають визначати, хто керуватиме їхнім селом, містом і країною.

Поодинокі журналісти, які напівпошепки обурюються, заявляючи, що їх така ситуація не влаштовує, з часом або закривають очі і вдають, що нічого не відбувається, або ідуть з професії. А працювати залишаються безпринципні робочі конячки.

Офіційно ми не знаємо власників наших медіа (80% з них зараз ховаються за офшорами або підставними особами), немає прозорості фінансування ЗМІ, багато журналістів отримують зарплату в конверті з грошей незрозумілого походження. Немає виписаних редакційних статутів про журналістські стандарти, яких дотримується видання (і які є доступними для їхніх читачів/глядачів/слухачів) і угод з власниками про невтручання в редакційну політику (папірець – скаже дехто, але без такого папірця нема взагалі про що говорити).

Революція Гідності в Україні розпочалася з купки людей, яких обурило одне з рішень президента. А виявилось, що тих, кого обурює, мільйони.

Чи почнеться Революція Журналістської Гідності і коли ж знайдеться та купка журналістів, які її розпочнуть?

Читайте срочные новости и самые интересные истории в Viber и Telegram Нового Времени.
ПОДПИШИТЕСЬ НА РАССЫЛКУ   Ирина Чуливская   И ЧИТАЙТЕ ТЕКСТЫ ИЗБРАННЫХ АВТОРОВ КАЖДЫЙ ВЕЧЕР В 21:00
     
Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.