27 сентября 2016, вторник

Дзен Ярославни

комментировать
Чому не варто плакати, чекаючи звісток з поля бою, і плекати комплекс провини через те, що хтось воює і вмирає за нас, а ми лише допомагаємо армії

Один ізраїльський дідок, який без особливих сентиментів тинявся Майданом, спіймав мене у пастку  «дуюспікінглиш». Я підпирала колону Головпошти в очікуванні коліжанок, які катастрофічно запізнювались, і втяглась у розмову про «лайф ін дженерал». Син народженого в західноукраїнському селі батька, єдиного з родини вцілілого після німців, за останні десять років побував на його батьківщині кілька разів. На моє запитання, якими наші перспективи виглядають збоку, здивував: «Існує дві України… жінки і чоловіки. Одна могла би бути першою у світі, але ж інша гальмує розвиток».

Країна сильних жінок, які не вміють виховувати хлопчиків, – ще рік тому я сама так вважала. Втім, Майдан змінив усе. Схід міняє все.  Колесо змін активізувало програму пробудження людей,  народжених бути лицарями. Досі чимало з них не знаходили собі місця в суспільстві, їхні напрацювання і заготовки з попередніх життів - вольові якості характеру, схильність до геройства і самопожертви - були незатребуваними. Та прийшов їхній час – і хлопці, загублені і розгублені в рутині мирного життя, нарешті почали реалізовувати своє призначення.

Жіночий страх і материнський авторитет не зупинили тих, чий Внутрішній Воїн прокинувся. Народжені захисниками добра щасливі бути потрібними

Вони поїхали на війну, бо не могли всидіти вдома. Це – головна причина, яка, втім, жодним чином не применшує шляхетності вчинку.  Сильні українські жінки лягали під колеса автобусів, падали чоловікам в ноги, щоб втримати біля серця, біля дітей, залишити собі і потім придумати поважне виправдання. Але ефект захисного і невідворотного жіночого крила перестав працювати.  Жіночий страх і материнський авторитет не зупинили тих, чий внутрішній воїн прокинувся. Народжені захисниками добра - вціліють чи ні - щасливі бути потрібними. Вони – на своєму місці, на своїй дорозі. І таких не може бути вся країна. А у випадковість, у сліпу кулю я не вірю. Не вірю, тому що бог…

…Бог навмисно систематично втілював ці душі в Україні, накопичував тут геройський потенціал, знаючи, що це Україні знадобиться. І не варто відчувати докори сумління, що ми - в теплі, а там десь хлопці за нас гинуть. Вони – особливо добровольці - знайшли своє покликання. І всіляко допомагати їм з міцною вірою, глибокою повагою і без сліз – найважливіше, що жінкам слід робити зараз. Можна ще подумки огортати наших вояків фіолетовим світлом - кольором архангела Михаїла, який теж не білі лілії в руках носить, а спис і меч.

Мабуть, самовпевнено вважати, що ми можемо виховати тих, кого народжуємо. Все одно, кожен за покликом серця піде своїм шляхом, назустріч своїй долі. Наше завдання – любити наших героїв світлою діяльною любов’ю. Бо тепер уже ми – під їхнім крилом. Українське Інь-Ян збалансувалось.

Ізраїльський дідок до наступного свого приїзду, років за п»ять, це помітить. Збоку ж видніше.  

ПОДПИШИТЕСЬ НА РАССЫЛКУ   Юлия Бориско   И ЧИТАЙТЕ ТЕКСТЫ ИЗБРАННЫХ АВТОРОВ КАЖДЫЙ ВЕЧЕР В 21:00
     
Юлия Бориско
Юлия Бориско

Ведущая ТСН Ночь

Другие мнения автора
Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

Комментарии

1000

Правила комментирования
Показать больше комментариев
Если Вы хотите вести свой блог на сайте Новое время, напишите, пожалуйста, письмо по адресу: nv-opinion@nv.ua

Мнения ТОП-10

Читайте на НВ style

Последние новости

Подписка на новости
     
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Все материалы раздела Мнения являются личным мнением пользователей сайта, которые определены как авторы опубликованных материалов. Все материалы упомянутого раздела публикуются от имени соответствующего автора, их содержание, взгляды, мысли не означают согласия Редакции сайта с ними или, что Редакция разделяет и поддерживает такое мнение. Ответственность за соблюдение законодательства в материалах раздела Мнения несут авторы материалов самостоятельно.